Іван Семенович Козловський — геніальний син України, життя і творчість якого — приклад високого служіння на благо творення людської душі, душі народної через вічну правду і гармонію народної пісні, яку Співак возніс на рівень всесвітнього звучання як святиню.

      Козловський Іван Семенович народився 24 березня 1900 року в селі Мар'янівка, тепер Білоцерківського району Київської області, помер 21 грудня 1993 року у Москві; Оперний та концертно-камерний співак (ліричний тенор). Народний артист СРСР (1940 р.). народний артист України ( 1993 р.).

        У 1918-1919 рр. вчився у Київському музично-драматичному інституті ( клас О. Муравйової). Деякий час співав у хорі О. Кошиця у Києві. Під час громадянської війни керував музичною самодіяльністю у своїй армійській частині, що стояла в Полтаві, а також брав участь у вокальному квартеті під орудою О. Свєшнікова. У 1922 р. дебютував у партії Фауста ( «Фауст» Гуно) на сцені Полтавської опери, де співав до 1923 р. У 1923-1924 рр. соліст Харківського, 1924-1926 рр. Свердловського театрів опери та балету. В 1926 р. був запрошений до Великого театру, де співав до 1954 р.

      Володів надзвичайно красивим голосом світлого сріблястого тембру, широкого діапазону з вільним верхнім регістром. Мистецтву Козловського була притаманна емоційність, щирість, легкість і теплота звучання, майстерність сценічного перевтілення, філігранне фразування.

     Оперний репертуар Івана Козловського нараховує біля 50 оперних партій. Особливою психологічною глибиною та сценічною довершеністю вирізняється створений співаком образ Юродового у опері «Борис Годунов» Мусоргського. Іван Козловський — один з першокласних камерних співаків ХХ століття. Неповторно артистичне його виконання  зарубіжних  творів (Бетховен, Шуберт, Шуман, Ліст) композиторів.

    І.С. Козловський — організатор і художній керівник концертного Ансамблю опери (1939-1940). Зокрема він поставив опери «Вертер» Массне, «Орфей і Еврідіка» Глюка, «Паяци» Леонкавалло та інші. Прагнув створити оперу-концерт з напруженою сценічною дією.

     Блискучий знавець української музики, Козловський активно пропагував творчість Лисенка, Степового, Стеценка, Аркаса, Гулака-Артемовського, українські народні пісні. У 1924 р. співав Йонтека ( «Галька» Монюшка) українською мовою, а в 1940 р. в Ансамблі опери здійснив постановку «Катерини» Аркаса, в 1954 р. «Наталки Полтавки» Лисенка, де сам виконував головні партії.

      У своєму рідному селі Мар'янівка (Київська обл.) відкрив на власні кошти музичну школу ( 70-і роки).

Державні премії СРСР: 1941 р. за досягнення в галузі театрального вокального мистецтва, 1949 р. за створення образу Юродивого.

     Державна премія УРСР ( 1990 р.). Записав на грамплатівки 22 українських народні пісні, а також численні романси та арії з опер українських та зарубіжних композиторів.

       Автор спогадів про українських співаків: О. Петрусенко, М. Донця, П. Цесевича, М. Микишу, Б. Гмирю та інших.

    У 1995 році в с. Мар'янівка Васильківського р-ну, на батьківщині великого співака, в значній мірі за думками та баченням самого І.С. Козловського було створено Меморіальний музей-садибу, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №160 «Про увічнення пам'яті І.С. Козловського». Садиба Івана Семеновича є пам'яткою історії кінця 19 початку 20 століття, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. №928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».

​